Історія сіл Пилипчанської сільської ради
Відомості сільської ради
Пилипчанська сільська рада - орган місцевого самоврядування у Білоцерківському районі Київської області з адміністративним центром у с. Пилипча.
Історична дата утворення: в 1921 році. Водоймища на території, підпорядкованій даній раді: річка Рось.
Населені пункти сільської ради:
- с. Пилипча
- с. Глибочка
- с. Городище
Село Пилипча
Пили́пча - село в Білоцерківському районі Київської області, центр сільської ради. Розташоване над річкою Рось.
Населення - близько 630 жителів.
Засноване в XVII столітті. Нинішня назва села вперше згадується в письменних джерелах у 1740 році. Колгосп утворився у 1930 році.
З клірових відомостей (історичного нарису Володимира Перерви «Дмитрівська парафія у 19 ст. Село Пилипча)» маємо дані, що в Пилипчі на початку 30-х років проживало біля 2000 селян.
При школі діє музей Костянтина Паустовського, адже садиба родини письменника знаходилася у сусідньому селі Городище.
Голодомор-геноцид 1932–1933 років
За свідченнями очевидців кількість померлих від голоду становить 152 жителі, хоча й самі зауважують, що ця цифра далеко не повна.
На сільському кладовищі у 1997 році за рішенням виконкому сільської ради встановлено дерев'яний хрест. В 2014 році за підтримкою директора ТОВ "Пилипчанське" Кривенького В.І., на сільському кладовищі було встановлено меморіал голодомору.
Постаті
Щербань Михайло Іванович — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014–2015 років.
Село Глибічка
Глибічка (інколи Глибочка) — село в Україні, в Білоцерківському районі Київської області, розташоване на річці Рось. Входить до складу Пилипчанської сільської ради. Населення становить 415 осіб.
В селі збудовано дамбу, яка утворила Глибочанське водосховище (ширина — 150 м, довжина — 2,5 км).
Назва Глибічки походить, напевно, від глибокого яру, в якому й слід шукати свідчення про давніші сторінки історії села.
Глибічка відома з XVIII ст. і належала тоді до Білоцерківського староства. В 1740 р. сільце складалося з 10 хат. 1774 р. король Станіслав ІІ Август подарував Глибічку разом з цілим староством великому коронному гетьману Францишку-Ксаверію Браницькому. З того часу сільце входило до складу Білоцерківського графства та належало графам Браницьким (до 1918 р.). В 1858 р. у Глибічці мешкало 360 осіб.
Сільце здавна належало до парафії св. великомученика Димитрія с. Пилипча.
Село Городище
Городи́ще - село в Білоцерківському районі Київської області. Розташоване над рікою Рось. Входить до складу Пилипчанської сільської ради.
Засноване в XVI столітті. Село пов'язане із Костянтином Георгійовиячем Паустовським - тут у власній садибі мешкав його дід Максим Григорович, помер батько Георгій Максимович, мешкали та поховані брати та сестри батька. Сам садиба була знищена у 1930-х роках. На місці садиби (місцеві називають це місце «Ілляшкова левада», на честь дядька письменника Іллі Максимовича) школярі та педагоги висадили дерева, надавши їй первісного вигляду. Було відновлено і «криницю Паустовських». Вода з криниці славиться своєю надзвичайно чистою та цілющою водою. Сюди по воду приїжджають безліч людей. Також на місці садиби ростуть верби, посаджені сином письменника Вадимом.
У селі і тепер мешкають близькі родичі Костянтина Паустовського, на 2002 рік мешкало 11 нащадків по діду Максиму Григоровичу. Сам письменник багато часу провів тут у дитинстві, потім відвідував село, востаннє 1954 року. Дитячі враження від перебування у Городищі описані у повісті «Далекі роки».
Населення — 191 житель (2001), 163 жителі (2009).
Персоналії
Мошинський Євген Іванович — генерал-хорунжий Армії УНР
